Різні конструкції банджо: корисне для бандурки

Банджолеле-сопрано Firefly Козак Мамай. Кін.18 − поч.19 ст Серед зображень музичних інструментів Козака Мамая на традиційних картинах часом зустрічаємо кобзи, схожі на банджо – немов би зі шкіряним верхом, круглі й без голосника. Зрештою, чому б і ні? Зробити щось подібне не дуже складно, інструмент буде дзвінкий, гучний – та ще й сам-собі-барабан! :)

Тим цікавіше нам сьогодні ознайомитися зі світовим досвідом виготовлення такої конструкції. А її історія – справжній майстровий детектив!

Маємо надію, що цей огляд допоможе зацікавленим вибрати собі готову бандЖурку з-поміж нових чи користованих. А тим, хто захоче зробити собі щось подібне, додасть поживи для роздумів.

  Барабан плюс струни
  Особливості банджо серед родичів лютні
  Матеріали банджової мембрани
  Конструкції для натягу мембрани
  Резонатор
  Кобилочка, підструнник, струни, кілочки
  Функційні відмінності між банджо і бандуркою
  Висновки
  Джерела

Барабан плюс струни

Навіть при побіжному огляді народних музичних інструментів світу впадає в око широке використання шкіряної мембрани для струнних інструментів. Різні строї, різна кількість струн, різне призначення, різні способи видобування звуку – смичком, пальцями чи плектром – але простота і звукова ефективність такої конструкції міцно закорінили її в традиційних культурах абсолютної більшості народів світу.

Справді ж бо – клапоть шкіри і сухий гарбуз чи шматок видовбаної деревини; до них ручка й одна-дві або більше струн – і гарний гучний звук до співу й до танцю гарантований. А ще ж і підстукати можна при потребі – барабан під рукою!

Тому й не дивно, що на такому інструменті, та ще й з нашим бандурковим строєм, грає увесь африканський континент. І що привезене з тієї ж Африки банджо протягом останніх півстора століття завоювало мало не цілий світ, пристосовуючись під музичні традиції й смаки різних народів і верств населення. Подекуди банджо, прийшовши на хвилі блюзових течій, витісняє або затінює собою місцеві інструменти з подібними конструкціями… Але так чи інакше, наші Мамаї з “барабанними” кобзами відображають абсолютно природню й доступну всім світову музичну тенденцію.

Прикметно також, що корпус із барабанною мембраною у 20-му столітті почали широко запозичувати для інших музичних інструментів. Себто, стрій і репертуар зберігається, а характер звуку вже інший. Так з’явилися банджо-гітари, банджолеле, банджоліни тощо. А отже спробувати, як звучить “банджурка”, сьогодні зовсім не гріх! :)

В Україні досвід виготовлення подібних інструментів практично втрачений – новотвір радянського часу козобас ми тут розглядати не будемо. Зате цікавим і ефективним може стати звернення до світового досвіду виготовлення банджо – інструмента наближеного до мамаївських за строєм і призначенням: що можна запозичити з нього сьогодні, щоб зробити таку бандурку?


 

^ вгору

Особливості банджо серед родичів лютні

Банджо, як відомо, має африканське коріння. Проте цей інструмент набував популярності й сучасного вигляду на території США і Західної Європи, переважно протягом 19-20-го століть. Не одне покоління майстрів експериментувало з його конструкцією, пристосовуючи її до потреб різних виконавців.

Розповсюджені варіанти банджо:

п’ятиструнні з простим мажорним строєм і п’ятою короткою струною – g-D-g-b-d – це, власне, і є класичне банджо;

шестиструнні з однією короткою струною – стрій g-G-D-g-b-d:

або коли всі струни рівні – стрій D-G-D-g-b-d чи класичний гітарний E-A-D-g-b-e – ці виглядають більш звично для нас:

– менш розповсюджені сьогодні cемиструнні з однією короткою струною, стрій – g-G-C-D-g-b-d,

Приклад гри >>

Часом коротких струн робили навіть дві з семи, як тут:

восьмиструнні (чотири-по-дві струни) банджоліни зі строєм мандоліни,

чотириструнні: банджо-тенор (стрій GCDA)

і банджолеле. Останні настроєні як укулеле і так само мають чотири модифікації за розмірами: сопрано, концерт, тенор і баритон.

Найбільшу увагу ми приділяємо чотириструнним інструментам: перестроєні по-нашому, вони одразу стають бандурками, без жодних додаткових втручань. Проте візуальні враження, ясна річ, у більшості випадків залишаються “інтернаціональними”.


На перший погляд банджо цілком однозначне: характерний гучний звук, блиск металевих деталей, велика вага порівняно з дерев’яними інструментами – і специфічна музика, у якій його використовують. Але мало хто знає, що характерною властивістю сучасного банджо є модульність конструкції: різні його частини легко замінити, трансформувати – і цим радикально змінювати тембр, характер і силу звуку.

Саме цю особливість конструкції банджо гріх не використати сьогодні, експериментуючи з різними варіантами бандурки.


Зазвичай гриф банджо роблять дерев’яний, боковинки – з дерева і/або металу, мембрану-верхняк – з шкіри або пластику. Проте буває й інакше. Наприклад, є різновид appalachian banjo – повністю дерев’яний інструмент, що побутує у гірських районах Аппалачів (США). У ньому замість шкіряної мембрани роблять суцільний дерев’яний верхняк, і тоді від класичного банджо залишаються тільки загальні обриси й стрій.

Ще один виняток – популярна у США фірма Dixie тривалий час виготовляла банджолеле цілком з алюмінію, крім мембрани:

Так звучить банджолеле Dixie >>


Абсолютна більшість сучасних банджо мають лади на грифі. Але трапляються й безладові:


У більшості інструментів гриф поєднується з корпусом, пронизуючи його наскрізь. Це дуже логічна й архаїчна конструкція (див. також японський саншін).

Тому при потребі в банджо можна легко замінювати гриф, корпус в цілому або будь які його частини – боковинку, резонатор, мембрану, конструкцію для натягування мембрани. Ну, і ясна річ, всю “дрібноту” – кобилочку, підструнник, струни тощо.

На характер і силу звуку дуже впливають матеріал мембрани, наявність резонатора, властивості струн і форма кобилочки. Знаючи їх, досить легко можна уявити собі інструмент, близький до наших запитів, – а отже й зібрати його докупи. Про ці важливі елементи й піде мова нижче.


 

^ вгору

Матеріали банджової мембрани

Для мембрани, якою затягнутий верхняк банджо (англійською – banjo head, тобто “банджова голова”), сьогодні є три варіанти матеріалу.

1. Натуральна шкіра. Традиційний, архаїчний матеріал. Його плюси для нас – по-перше, м’який природній тембр; по-друге – натуральність, що важливо для прихильників якомога документальнішої реконструкції інструмента; по-третє – можливість самостійно змінювати форму й розміри майбутньої мембрани, просто розмочивши й заново натягнувши шкіру. Мінуси: 1) реагує на погодні умови, зокрема на вологість – може обвиснути і глухо звучати, тоді мембрану треба підсушувати або підтягувати; 2) використання шкіри – для цього треба забити тварину.

Нещодавно трапився давній інструмент із двошаровою шкіряною мембраною – але це радше виняток.

2. Синтетична “псевдошкіра” – пластик, фактурою наближений до висушеної шкіри барабана. Якісні варіанти – наприклад, Fiberskyn (“шкіра з волокнами”), виготовлені відомою фірмою Remo – за виглядом і звуком практично не відрізняються від натуральної шкіри, але на погоду ніяк не реагують. Застереження: слід одразу купувати мембрану потрібного діаметру, бо “переорієнтувати” її на менший у домашніх умовах навряд чи вдасться.

3. Пластик “не-шкіряної” фактури. Якість звучання такої мембрани дуже залежить від виробника і технічних параметрів. Тонкі, майже або й зовсім прозорі мембрани дають дзвінкіший звук, товщі – м’якший і глибший. “Не-шкіряний” пластик зазвичай дає певну “каструльність”, неприродність звуку. Проте іноді, вдало підібравши м’які нейлонові струни, можна досягти дуже приємного звучання, в якому “хімія” перестане домінувати.


 

^ вгору

Конструкції для натягу мембрани

1. Мембрана натягнута на шнурах. Така конструкція використовувалася в давніх народних інструментах, які є ймовірними “предками” банджо – наприклад, рамкі з Південної Африки. Вона дозволяє підтягувати й попускати шкіряну мембрану за потребою.

2. Мембрана закріплена наглухо. Це найпростіша конструкція з уживаних сьогодні для банджо. Інструменти з натуральною шкірою, зроблені таким чином, бувають залежні від вологості. Але для сучасних банджо з використанням синтетичних мембран цей спосіб є більш прийнятним.

Ось, наприклад, дуже приємною лаконічністю відзначаються банджолеле фірми Firefly:

Приклад гри >>

Або ще – банджолеле і банджо з гарбузовим коряком :) – т.зв. gourd banjo.

Гарний приклад гри >>
Майстер грає і розповідає >>

3. Мембрана закріплена зовнішніми гвинтами. Найбільш уживана сьогодні конструкція, яка стала візуальним архетипом банджо. Її перевагою є легке настроювання натягу мембрани, а недоліками для бандурки – велика кількість металевих деталей, збільшення ваги і “інтернаціональний” вигляд.

Втім, у багатьох давніших зразках цієї конструкції металеві деталі зовсім не домінують:

А це вже більш новітні:

4. Мембрана закріплена в металеве денце, пригвинчене зверху до боковинки. Береш довбану кобзу без верхняка і пхаєш всередину бубон [© Назар Божинський] :)). Конструктивно все гаразд, але для бандурки тут забагато металу. Та й вага такого денця завелика: наприклад, для банджо-тенора Musima – 900 г при загальній вазі інструмента 2 кг.

5. Мембрана притиснена по краях металевою смугою з шурупами. Тут вже немає наскрізного грифа. Така конструкція зустрічається частіше в невеличких банджолеле; виглядає трохи “урбаністично”, але загалом може бути.

6. Мембрана узята в дерев’яне кільце. Такі банджолеле виготовляла фірма Rolando у США. Доволі натуральний вигляд, але боковинки трохи “заважкі”. Втім, як на чий смак :) Металеві деталі є, але всі сховані під мембраною.

Дуже цікавим зразком аналогічної конструкції є ось такий інструмент, зроблений у США в 1930-і роки:

Дещо подібними зовні, але все ж конструктивно відмінними є сучасні повнорозмірні appalachian banjo. Їх вирізняє демонстративна важкість усіх деталей і – майже завжди – безладовий гриф.

Приклад гри >>
Заміна мембрани (відео) – тут добре видно будову.

7. Мембрана притиснена металевим кільцем з доступом до гвинтів крізь резонатор. Такі інструменти робили в Лондоні у 1920-х роках три музичні фірми:

John Grey and Sons,

Alvin D Keech,

John Dallas and Sons (згодом це став бренд Jedson).

Найкращий бачений нами зразок цієї конструкції – банджолеле-сопрано виробництва, ймовірно, фірми Jedson 1920-х років. У ньому нетовста боковинка, зовсім трохи металу виглядає назовні, і дуже доцільно організовані гвинти.


 

^ вгору

Резонатор

Гучність інструмента вельми залежить від наявності резонатора – задньої стінки корпусу. Якщо він є, звук немовби “відбивається” від нього і спрямовується вперед, до слухачів. У багатьох інструментах резонатор при потребі можна зняти: довбаний чи склеєний коряк у банджо трапляється нечасто. Резонатори найчастіше роблять дерев’яні, проте трапляються й металеві; останні, очевидно, дають різкіший, “електричніший” звук.


 

^ вгору

Кобилочка, підструнник, струни, кілочки

Знавці стверджують, що характерна для давніх банджо П-подібна кобилочка дає дзвінкіший звук, ніж розповсюджена сьогодні тринога. Зате від тривалого використання двонога може прогнутися посередині… Втім, кобилочки бувають різної форми.


Металевий підструнник, що виходить на корпус і притискає струни, також робить звук більш напруженим і дзвінким. Конструктори сучасних (і деяких давніх) банджолеле від цього відмовилися.

Кріплення струн теж бувають різні.


Безсумнівним лідером серед сучасних виробників нейлонових струн для банджо та укулеле є італійська фірма Aquila. Це підтверджують сотні відгуків на різних сайтах. З нашого досвіду: найменш “хімічний” звук дають світлі струни Aquila Super Nylgut Classic Banjo – кольору слонової кістки та білі. Добрі також звичайні білі укулельні струни з конвертів чорного кольору.

А от спеціально-банджові струни Aquila Red Series Classic Banjo (брунатні) та Aquila Red Series Banjo Uke (червоні) на бандЖурках звучать різкувато. Зате вони якнайкраще показують себе на дерев’яних інструментах! Особливо останні – ті, що для Banjo Uke: цікаво, що вони мають фактуру, наближену до натуральних жильних струн.


Давні “традиційно-банджові” кілочки схожі на звичайні скрипкові.

Згодом з’явилися кілочки, затиснені знизу гвинтами.

Трапляються й складніші механічні конструкції.

Нині кілочки ставлять просто гітарні чи електрогітарні.


 

^ вгору

Функційні відмінності між банджо і бандуркою

Козак Мамай. 18 ст. Отже, з-поміж спектру банджових завдань і можливостей нам треба обрати ті, яким “по дорозі” з бандуркою.

По-перше, уникаємо різкого металевого “архетипно-банджового” тембру. З цією метою орієнтуємося на нейлонові струни і відмовляємося від “кігтів” та банджового способу гри. Це наблизить звучання інструменту до традиційного для України м’якого “жильного” варіанту. З цих же міркувань надаємо перевагу шкіряним та “псевдошкіряним” мембранам – але це вже не так категорично. Вдало підібрані струни можуть зробити диво! :)

Друге, що впадає в око – для чотириструнної версії бандЖурки потрібен бас. Це має бути струна відмінної від інших фактури, яка звучить глибше й довше за інші, даючи для акорду басове тло. Ні класичне п’ятиструнне банджо, ані банджолеле басової функції для четвертої струни не передбачають.

Шляхом спроб і помилок нам вдалося підібрати деякі оптимальні варіанти. Отже, для банджо-тенора Musima підійшла четверта металева струна від електрогітари – вона тонша за звичайну гітарну. Всі товщі варіанти були безнадійно гугняві. У банджолеле-сопрано, концертного й тенорового роль четвертої струни успішно відіграє металева третя гітарна.

Якщо ж говорити про вигляд інструмента, то, на нашу думку, чим менше металу стирчить назовні і чим тонша боковинка – тим для бандурки краще. Хоча суб’єктивно авторові також подобається металева фурнітура бронзово-латунного кольору на бандЖурках із зовнішніми гвинтами… :) І ще, мабуть, краще мати резонатор – щоб корпус був закритий.


 

^ вгору

Висновки

Можна сперечатися про традиційність і розповсюдженість банджоподібного інструмента в Україні, але ми не будемо цього робити :) Є тільки доконаний і етнографічно підтверджений факт: будь-який струнний щипковий інструмент, потрапивши у минулому в українське середовище, мав дуже ймовірну нагоду стати бандуркою – бути перестроєним на бандурковий стрій. Так само ми можемо чинити й сьогодні – і мати легку й доступну побутову музику з будь-якого інструмента, в тому числі з банджо.

Які переваги банджових інструментів порівняно з дерев’яними?

Насамперед це дзвінкість і гучність. Вдало підібрані частини інструмента дають результат, який не потребуватиме штучного підсилення – можна легко влаштувати танці надворі на великий гурт, маючи тільки одну бандЖурку з відповідним репертуаром. Для таких завдань, до речі, особливо вигідна саме чотириструнна версія бандурки, на якій легко грати, вдаряючи по всіх струнах пальцями чи медіатором і ведучи на першій струні мелодію. Бо з п’ятиструнної в деяких акордах випадає найтовщий бас, а це зумовлює певною мірою й манеру гри.

Друга перевага – легкий доступ до ладів після 12-го. Якщо вчитися грати за принципом “мелодія + супровід” – це важливо.

Третій плюс бандЖурки – витривалість інструмента в цілому: серйозно оберігати від ушкоджень треба тільки мембрану, решта конструкції не напружена зсередини і тому менш вразлива для різних “пригод”.

Мінуси інструмента: порівняно велика вага (для конструкцій з великою кількістю металу), вразливість мембрани до механічних ушкоджень, мала розповсюдженість готових інструментів у наших широтах і, як правило, висока їх ціна. Втім, останні дві обставини – біда невелика: якщо захотіти, можна “заполювати” підходящий для себе інструмент серед приватних оголошень на сайтах eBay.com чи olx.ua.

Ну і, зрештою, маючи хоча б невеликий досвід ремонту і/або виготовлення музичних інструментів, можна спробувати самому “зібрати” собі банджурку… Але це вже інша розмова :)


 

^ вгору

Джерела

12fret.com
amazon.com
andybanjo.com
antebelluminstruments.blogspot.com
artfire.com
banjo-brands.com
banjohangout.org
billboyer.wordpress.com
denverfolklore.com
dosbanjos.com
ebay.com
elderly.com
eomi.ru
fleamarketmusic.com
gregboyd.com
hayloftstudios.com
home.ukulelecorner.co.uk
hschwartz.com
homemade-guitars.com
jaymoschella.com
jedsonguitars.net
justecordes.com
lukemercier.com
lunaguitars.com
magicfluke.com
mandolincafe.com
monstermusicny.com
mugwumps.com
omgthatartifact.tumblr.com
pbase.com
proaudiostar.com
retrofret.com
rycooder.nl
thepittsfordperennialist.blogspot.com
the-saleroom.com
theukulelesite.com
ukeeku.com
ukulelerestorationbarn.blogspot.com
vargan.ru
washburn.com


 

^ вгору

 

11 січня 2016   (оновлено 21.04.2017)   //   Категорії: ІНСТРУМЕНТИ, Бандурка-банджо, Майстрування, Новини, ОГЛЯДИ, Пристосовані, Ремонт, СТАТТІ   Автори: