МІСТО ЗОЛОТЕ, або СЮЇТА ДЛЯ ЛЮТНІ, ч.1. Канцона − Володимир Вавілов

Тут наводимо виклад мелодії для бандурки за піснею “Город золотой” з репертуару Бориса Грєбєнщикова.

Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):

Обгортка платівки В.Вавілова, ноти й таби пісні:

Ця мелодія у первісному – авторському – варіанті побачила світ 1972 року на платівці “Лютневая музыка XVI-XVII веков. В.Вавилов”, виданій фірмою “Мелодія”.

Її автор, Володимир Вавілов [1915–1973], видатний російський музикант-гітарист і лютніст, із цим твором вдався до містифікації. Він приписав авторство сюїти для лютні італійському композиторові 16-го століття Франческо Канова да Мілано. Проте у жодному зібранні творів Франческо да Мілано цього твору не було виявлено…

Згодом на цю мелодію російський поет Анрі Волохонський написав вірш під назвою “Рай” – саме його, з невеличкими змінами, виконує Борис Грєбєнщиков під назвою “Город золотой”. Подаємо тут його український переклад, скомпонований з різних джерел.

В блакитних небесах є місто золоте
Із брамою прозорою – туди зоря веде.
А в місті тому сад, де трави й квіти всі,
Гуляють звірі в тім саду незнаної краси.

Один – як жовтий вогнегривий лев,
А другий – віл, що сповнений очей,
З ними золотий орел небесний
З незабутнім поглядом очей ясних.

А в небі голубім горить одна зоря –
Вона твоя, ангеле мій, вона завжди твоя!
Коханий, хто кохав, хто світлий – той святий,
Нехай веде зоря тебе у сад той чарівний.

Тебе там стріне вогнегривий лев
І синій віл, що сповнений очей,
З ними золотий орел небесний
З незабутнім поглядом очей ясних.