В Харкові коло станції Пушкінської грає щоп’ятниці на домру україномовний дід. На жаль, майже не чує. Грає боєм (плектром) без співу різні речі. Одну річ вдалось розібрати, що це “Яблучко”, гране “по-балабайковому”.
Раніше грав на балабайку, гармошку і баян, давали більше. Тепер “ото тільки руб чи два”. Баян важко носити з п”ятого поверху, тому бере домру. “Влітку, – каже, – грають поряд на кобзу; мабуть, йому більше дають”.
Грає, поки на холоді відчуває пальці. Як хто що дасть, промовляє однаково: “Желаю вам большого, большого щасьтя”.
В Харкові він такий не один…