Категорія: СТАТТІ

За публікацією: Дмитрий Петрачков. Конструктивные особенности русской семиструнной гитары. – dimuz7.ru – PDF. Переклад українською, добір ілюстрацій, виділення та курсивні коментарі – Катерина Міщенко.

За більш ніж двохсотлітню історію існування “російської” семиструнної гітари, подібно до інших різновидів цього інструмента, у неї склалися свої традиції виконавської техніки та конструктивні особливості самих інструментів. У цій статті ми зробимо стислий огляд характерних конструктивних особливостей “російської” семиструнної гітари.

Параметри грифа “російської” семиструнної гітари можуть бути доволі різноманітними; чіткого еталону, як у випадку з гітарою класичною, не існує. Ширина грифа – величина, яка визначає відстань між струнами на верхньому поріжку, може варіюватися доволі широко. Мені траплялися грифи від 43 до 54 мм біля верхнього поріжка.

Така велика різниця у значеннях виникає насамперед завдяки різноманітній техніці для лівої руки виконавця: при грі з застосуванням великого пальця зручнішим є вузький гриф і навпаки.

Continue reading “Конструктивні особливості “російської” семиструнної гітари – Дмитро ПЕТРАЧКОВ” →

За виданням: Володимир Кушпет. Школа реконструкції виконавської традиції: ліра, кобза, торбан, бандура, спів. – К.: Темпора, 2016. – Ч.І. – Музично-теоретична основа реконструкції старосвітського виконавства. – 110 с., іл. – Ч.ІІІ. – Кобза. – 154 с., нот. – Ч.VIII. – Додаток [ноти й тексти]. – 177 с., нот.

Реконструкція давньої музики, інструментів та способів гри на них – завдання окреме, непросте й дуже цікаве. І сьогодні у реконструкторів козацької старовини справжнє свято: книга – чи, власне, восьмикнижжя (бо це вісім частин у окремих палітурках) – Володимира Кушпета докладно висвітлює теоретичні й практичні засади цієї справи.

Подаємо фрагменти кількох розділів цього видання, які безпосередньо стосуються “мамаївської” кобзи, а також відео, де автор розповідає і грає на цьому інструменті.

Continue reading “Володимир КУШПЕТ про історичну реконструкцію “мамаївської” кобзи” →

“КОЗАК МАМА́Й” – народна картина. Була надзвичайно поширена й популярна в українського народу. “Мамаїв” малювали на стінах, дверях, віконницях, лутках, скринях, вуликах, посуді, полотні, дереві, папері.

Збереглося близько ста подібних творів 18 – 1-ї пол. 19 ст.; найдавніший датують початком 18 ст., проте чимало дослідників вважають, що існували вони і в 17 ст.; картин 20–21 ст. – сотні. У них збережено пластичний канон, який полягає в тому, що козак сидить на землі, підібгавши ноги “по-східному” (“по-турецьки”) у степу під дубом, на гілках якого розвішано (або лежить поряд) амуніцію, – рушницю, шаблю, лук, стріли, пістоль, порохівницю, сумку, посуд; палить “люльку-бурульку” та грає на “бандурі подорожній” (чи кобзі); зазвичай, одягнений у жупан або кожух, сорочку, шаровари, чоботи-сап’янці; позаду – баский кінь, прив’язаний до списа, застромленого у землю. Є картини, на яких козак не грає на бандурі, а тримає руки на грудях у характерному жесті.

Continue reading ““КОЗАК МАМАЙ” (енциклопедична довідка) – Станіслав БУШАК” →

Як здається, на сьогодні ще не було жодної публікації, присвяченої окремо питанню походження бандурки, званої також мамаївською кобзою. Як правило, це питання розглядається в контексті історії або бандури, або кобзи. У першому випадку історія бандурки затінюється важливими питаннями походження бандури, а в другому – ще гірше, вся інформація обмежується вказівкою на те, що мамаївська кобза звалася альтернативно бандуркою. Здається, що найбільшу увагу питанню походження бандурки присвятив І.К.Шрамко [1938-2010] (див. Ігор Шрамко про бандурку: текст 1970-х років та Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР), але він розглядав її історію, так би мовити, ретроспективно, тобто на основі даних про бандурку уральських козаків – одного з нащадків мамаївської кобзи-бандурки.

У цьому невеличкому нарисі я спробую викласти результати дослідження цього питання, до якого час від часу я повертався протягом майже 15 років. Лише порівняно недавно почала складатися більш-менш зрозуміла картина походження цього інструмента, хоча залишається ще чимало неясного. Але час іде, та й Лукрецій зі своїм “я зробив, що зміг” усе частіше нагадує про вік…

Continue reading “ПРО ПОХОДЖЕННЯ БАНДУРКИ – Ярослав ЯЩУК” →

За публікацією: Ігор ШРАМКО. Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР [Фрагмент статті] / Традиційна бандура: минуле, сучасне, майбутнє // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: НЦНК “Музей Івана Гончара”, 2016. – С.199-214. – PDF.

Пропонована стаття – один з розділів ґрунтовного огляду збірки музичних інструментів Національного музею народної архітектури та побуту України – написана у 1970-ті роки, але нині офіційно публікується вперше. Її автор, Ігор Костянтинович ШРАМКО [1938–2010] протягом тривалого часу збирав і опрацьовував цю колекцію. Виділення в тексті зроблені нами.

Continue reading “Ігор Шрамко про бандурку: текст 1970-х років” →

•  Відмінність між кобзою і бандурою
•  Які інструменти сьогодні називають кобзами
•  Торбан
•  Види бандур
•  Гусла
•  Колісна ліра
•  Висновки

Сьогодні поговоримо про місце “мамаївської” кобзи – бандурки – балабайки серед споріднених з нею музичних інструментів. І насамперед означимо відмінності між кобзою й бандурою, які сформувалися як цілком різні явища – за походженням, строєм і способом гри.

Відмінність між кобзою і бандурою

Кобза має серед своїх родичiв лютню, гiтару та iншi струннi щипковi iнструменти, на грифi яких струни ПРИТИСКАЮТЬСЯ. Тому кобзу можна легко відрізнити за наявністю накладки на грифі − з ладами чи без ладів.

Continue reading “Бандурка, її “родичі” й “сусіди” – кобза, торбан, бандура, гусла, ліра” →

Серед зображень музичних інструментів Козака Мамая на традиційних картинах часом зустрічаємо кобзи, схожі на банджо – немов би зі шкіряним верхом, круглі й без голосника. Зрештою, чому б і ні? Зробити щось подібне не дуже складно, інструмент буде дзвінкий, гучний – та ще й сам-собі-барабан! :)

Тим цікавіше нам сьогодні ознайомитися зі світовим досвідом виготовлення такої конструкції. А її історія – справжній майстровий детектив!

Маємо надію, що цей огляд допоможе зацікавленим вибрати собі готову бандЖурку з-поміж нових чи користованих. А тим, хто захоче зробити собі щось подібне, додасть поживи для роздумів.

•  Барабан плюс струни
•  Особливості банджо серед родичів лютні
•  Матеріали банджової мембрани
•  Конструкції для натягу мембрани
•  Резонатор
•  Кобилочка, підструнник, струни, кілочки
•  Функційні відмінності між банджо і бандуркою
•  Висновки
•  Джерела

Continue reading “Різні конструкції банджо: корисне для бандурки” →

•  Вступ
•  На чому грав козак Мамай?
•  Побутові музичні інструменти в Україні 18-20 століть
•  Один стрій для чотирьох інструментів!
•  І у сусідів так буває…
•  Мамаївський інструмент досі з нами!
•  Бандурка і традиційне кобзарство
•  Наслідування мамаївських інструментів у 1960-70-х роках
•  Бандурки Кобзарського цеху: з 1998 року досьогодні
•  Висновки
•  Корисна інформація
 

Багатьох наших сучасників цікавить питання: куди подівся музичний інструмент Козака Мамая – аналог сучасної гітари, і чому його місце в українській музичній традиції тривалий час залишається вільним?

Справді, багата музична культура українців просто не могла бути позбавлена універсального побутового інструмента, розміри якого дозволяли б мати повноцінний бас і давати гарний супровід. Це був інструмент і до співу, і до танцю. Згадаймо Мамаєве: “Гей, бандуро моя золотая! Коли б до тебе дівчина молодая – скакала б, плясала б аж до лиха, що не один чумак одцурався б солі міха!..”

Звівши докупи історичні джерела, фольклорні записи початку 20-го століття й переконливу наукову гіпотезу 1970-х років, ми одержали цілісний, послідовний результат, який проілюстрували друкованими матеріалами, експонатами Національного музею народної архітектури та побуту України та окремими живими інструментами, позиченими у власників.

Continue reading “З історії бандурки – мамаївської кобзи в Україні” →

На цьому фото – музичний інструмент бійців АТО. Джерело – сторінка МОУ в Facebook: “Є люди, які шукають відмовки, а є люди, які завжди знаходять можливості. Надихаючий приклад: гітара одного з бійців 24-ї окремої механізованої бригади з передової”.

Можливо, це бас-гітара – інструмент має чотири струни. Але нема сумніву в тому, що і в найтяжчі часи музика є нагальною потребою людини!

Напевне, знайдеться немало людей, які люблять музику й спів, але самі не грають і не співають. Відкладають це “на наступне життя”.

Їх ніби можна й зрозуміти: немає вміння, часу, музичної освіти, в країні війна, “все дістало” і так далі. Підстав може бути багато, а причина одна…

Continue reading “Під лежачий камінь вода не тече, або Дещо про музику для себе” →

•  Про інструмент – восьмиструнну кобзу бандуркового/торбанового строю
•  Аудіозаписи
•  Висновки
•  Джерела
 

Серед багатьох відомих виконавців української діаспори 20-го століття привертає увагу Павло КОНОПЛЕНКО-ЗАПОРОЖЕЦЬ [1890–1982]. Називаючи себе кобзарем на тій підставі, що грав саме на кобзі, він видав три книги про свій інструмент і власний творчий шлях: “Кобза – найстаріший інструмент українського народу” (Одеса, 1911), “Кобза і Бандура” (Вінніпеґ, 1963) і “Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи” (Вінніпеґ, 1970).
 

Музична спадщина митця та опубліковані матеріали засвідчують, що його першим інструментом був одержаний у 1902 році традиційний народний варіант мамаївської кобзи, вік якого, можливо, налічував до 150 років. Наступні концертні зразки інструментів, успадкувавши давню форму і конструкцію, були підредаговані автором для академічного виконавства.

Кобза Конопленка-Запорожця мала 8 струн на грифі і 2, згодом 4 або 6 коротких приструнків. Cтрій її, як і стрій бандурки, мав багато спільного із сімома струнами торбана. Англомовні довідкові джерела – en.wikipedia.org та інші – означують стрій цієї кобзи як open G tuning і підкреслюють спорідненість його зі строєм “російської” гітари.

Continue reading “Павло Конопленко-Запорожець і його кобза” →