Слова Якова Щоголіва (1824–1898) – народний варіант, мелодія Алоїза Єдлічки (1821–1894).
Таби – ВЕРХНІЙ голос, давній стрій (GDGD):
Гей, у мене був коняка,
Був коняка-розбишака,
Була шабля ще й рушниця,
І дівчина-чарівниця.
Що коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
За буджацькими степами
Люди їдуть з бунчуками,
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.
Гей, хто в лісі, озовися!
Гей, хто в полі, усміхнися –
Йди до мене вечеряти,
Мою душу звеселяти!
Жду – луна за лугом гине,
Казаночок стигне, стигне,
Вітер віє, повіває,
Казаночок застигає…
