За варіантом від Миколи Будника.
Таби – давній стрій (GDGD):
У містечку Богуславі
Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
У містечку Богуславі
Сидить дівок купка,
А між ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до їх пан Каньовський
Да й шапочку ізняв.
Обійняв він Бондарівну
Да й поцілував.
Ой не годен пан Каньовський
Мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський
Мене роззувати.
Ой шепнули добрі люди
Бондарівні зтиха:
Тікай, тікай, Бондарівно,
Буде тобі лихо!
Ой тікала Бондарівна
Та з високого мосту,
Сама така хорошая,
Високого зросту.
Ой тікала Бондарівна
Та й межи лавками,
А за нею два жовніри
З гострими шаблями.
Ой привели Бондарівну
Та межи крамниці,
Прицілився пан Каньовський
З срібної рушниці.
Ой чи волиш, Бондарівно,
Ти зі мною жити?
А то будеш, Бондарівно,
В сирій землі гнити.
Ліпше мені, пан Каньовський,
В сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі
На цім світі жити.
Ой як тільки Бондарівна
Такеє сказала,
Як не стрільне пан Каньовський –
Бондарівна впала.
Ой ідіте до Бондаря,
Дайте батьку знати,
Нехай іде свою доньку
На смерть наряджати.
Як не вдариться старий Бондар
В стіну головою:
Бондарівно, моя доню!
Пропав я з тобою!
Положили Бондарівну
На дубову лаву
Поки скаже пан Каньовський
Викопати яму.
У неділю в Богуславі
Дзвони задзвонили –
Ото дівку Бондарівну
Навік схоронили.
Хоча дівку Бондарівну
Навік схоронили,
Її слава на Вкраїні
Повік не пропаде.
Отак дівчата вміли честі своєї боронити на Україні…
Джерело: arhiv.etnoua.info.
