Микола БУДНИК – майстер музичних інструментів

Микола Будник [03.02.1953 – 16.01.2001]
Кобзар, цехмайстер (панотець) Київського кобзарського цеху, бандурист, майстер і реконструктор українських народних музичних інструментів, художник, поет.

Народився у с.Сколобів на Житомирщині, змалку мріяв майструвати музичні інструменти; за спогадами сестри, першу “скрипку” зробив собі у 8 років. Від 1980 р. навчився гри на бандурі у Георгія Ткаченка. У 1980-і рр. створив школу-майстерню для відродження старовинних кобзарських та лірницьких інструментів − спершу в Києві на Печерську (вул.Сєдовців, 8а), згодом в Ірпіні (вул.Українська, 56/1), на розі з провулком Революції, який нині названий ім’ям Миколи Будника.

Заснував і очолив Київський кобзарський цех. Пропагував традиційне кобзарське мистецтво. Був ініціатором відродження давніх форм функціонування кобзарського мистецтва (виступи на вулицях, біля церков, у людних місцях), реконструкції та впровадження в сучасну кобзарсько-лірницьку практику діатонічних українських інструментів, зокрема кобзи Вересая, бандури, торбана, колісної ліри. Відродив вертикальний спосіб гри на гуслах. Культивував харківський спосіб гри на бандурі, традиційну кобзарську манеру співу. Поряд із думами, псальмами та кантами, іншими українськими народними піснями відродив мелодекламаційне виконання міфологічних оповідей.

Серед учнів Будника-цехмайстра − Едуард Драч, Олексій Кабанов, Тарас Компаніченко, Олесь Санін, Тарас Силенко, Кость Черемський, Ярема Шевчук.

Микола Будник − художник працював переважно з аквареллю. Спершу вчився малювати у того ж таки Георгія Ткаченка, знаного своїми тонкими й філігранними акварелями, згодом − у свого старшого товариша, художника-новатора, постмодерніста Миколи Трегуба [1943−1984]. Як і Трегуб, любив писати поезії на своїх художніх роботах. Передчасну смерть Трегуба Будник пережив дуже тяжко, в офіційну її версію − самогубство − не вірив.

Будник-поет вирізняється легкістю гри зі словом − і вражаючим проникненням в суть речей. Тонка лірика, влучні описи природи (З-за останнього листка / Червоне яблуко сходить) поєднуються у нього зі справжніми філософськими одкровеннями:

Добрі сили не будуть
воювати за тебе
Бо доброю силою
для тебе уже
є ти сам
уповні довершено

 
Микола Будник на YouTube:

 
Микола Будник на інших ресурсах:

 

Публікації на сайті >>

 

6 листопада 2017   (оновлено 07.11.2017)   //   Категорії: