Ентузіасти й професіонали неодноразово намагалися відродити в Україні інструменти, схожі за формою на мамаївські. Зокрема, у радянський час були спроби введення до оркестрів народних інструментів т.зв. ладкових кобз. Окремі їх зразки представлені у фондовій збірці Національного музею народної архітектури та побуту України.
Чимало таких кобз майстрового й серійного виробництва сьогодні лежить без діла по квартирах і культурних установах. По суті, вони є чудовими побутовими інструментами – варто лише трошки підкорегувати стрій…
Тут збираємо відомості за темою – цитати з різних видань, світлини тощо. Виділення в текстах зроблені нами.
Медіатором грають, також, на оркестрових, так званих домро-кобзах. Ці інструменти мають такий же стрій, як і домри, звучать вони тихіше, ніж інші інструменти українського народного оркестру, та їх фарба в загальному звучанні цікава і необхідна”.
[1]. Ігор Лапінський. Основи роботи з аматорськими народно-інструментальними колективами. – tur.kosiv.info.
[1]. Ігор Лапінський. Основи роботи з аматорськими народно-інструментальними колективами. – tur.kosiv.info.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.6.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.6-7.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.І. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.85.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.І. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.86.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.І. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.87.
[4]. Михайло Лисенко-Дністровський. Українська кобза // Журн. “Жовтень”. – Київ, 1980. – №12 – С.116.
Кожна кобза має по 5 струн, які настроюються в такому порядку (від найтоншої):
- Кобза-мала: “мі” 2 октави, “ля” 1 октави, “ре” 1 октави, “соль” малої октави, “мі” малої октави.
- Кобза-середня: “ля” 1 октави, “ре” 1 октави, “соль” малої октави”, “до” малої октави, “ля” великої октави.
- Кобза-велика: “мі” 1 октави, “ля” малої октави, “ре” малої октави, “соль” великої октави, “мі” великої октави.
- Кобза-бас: “ля” малої октави, “ре” малої октави, “соль” великої октави, “до” великої октави, “ля” контр-октави.
Стрій кобз має багато спільного із строєм чотириструнних домр. Прийоми гри на кобзах В.О.Зуляка, в основному, тотожні з прийомами гри на домрах, тобто – тремоло, стакато, гліссандо, спікато. Грають на цих кобзах здебільш медіатором. Проте дуже добре звучить на кобзах (особливо середній і великій) виконання на піццікато.
Для початкового навчання гри на кобзах можна користуватись школами гри на чотирьохструнних домрах.
В оркестрі групу кобз слід використовувати, в основному, як акомпануючу, для заповнення середнього діапазону звучання. Можна, також, доручати кобзам й сольні місця. Проте, ніколи не слід поєднувати в унісонному звучанні кобзи зі скрипками. Обережно, також, треба використовувати акомпануючі кобзи, коли вони грають на піццікато разом зі скрипками.
Окрім вище означених, існують ще інші кобзи, за конструкцією та прийомами гри наближені до бандури. Ці інструменти вводити в оркестр треба обережно, оскільки їх основна функція – акомпанемент співу”.
[1]. Ігор Лапінський. Основи роботи з аматорськими народно-інструментальними колективами. – tur.kosiv.info.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.7.
[4]. Михайло Лисенко-Дністровський. Українська кобза // Журн. “Жовтень”. – Київ, 1980. – №12 – С.116.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.7.
Сам майстер розповідає про цей інструмент:
[6]. Л.Ларіонова. Історія однієї колекції (музей Чернігівської фабрики музичних інструментів) // Скарбниця української культури: Зб.наук.пр. – Чернігів, 2005. – Вип.5. – С.95.
Згодом почали виготовляти також 12-струнні кобзи прокопенківського зразка:
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.7.
…Через два роки [у 1976 р.] у цій же майстерні [в експериментальних виробничих майстернях Українського музичного товариства в Мельниці-Подільській] на замовлення Жовтневого палацу культури (м.Київ) виготовляють оркестрові кобзи системи М.О.Прокопенка. Корпус у них склеєний з кленових клепок і має лютнеподібну випуклу форму. Така конструкція зробила виробництво кобз більш дешевим. М.О.Прокопенко також поліпшив акустичні якості кобзи-пріми та кобзи-альта з допомогою другого резонаторного отвору, зробленого вище від основного”.
[4]. Михайло Лисенко-Дністровський. Українська кобза // Журн. “Жовтень”. – Київ, 1980. – №12. – С.116.
Більше про конкретний зразок:
Згодом майстер відійшов від клепаних конструкцій, про що він сам говорить, зокрема, у наведеному вище відео. Фото цих новіших оркестрових зразків вміщене у книзі Богдана Жолдака “Музичні війни, або талан Віктора Гуцала” [5], с.150.
[4]. Михайло Лисенко-Дністровський. Українська кобза // Журн. “Жовтень”. – Київ, 1980. – №12. – С.116.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – С.7.
Три менші кобзи на цьому відео – роботи Юлія Збандута:
Ми поки що не маємо досить інформації про цього майстра. Є лише ілюстрація у книзі Богдана Жолдака “Музичні війни, або талан Віктора Гуцала” [5], с.149.
На відео нижче, зокрема, починаючи з 0:45, видно інструменти схожої конструкції – це НаОНІ:
Мельнице-Подільські виробничі експериментальні майстерні Українського музичного товариства були створені 1959 року. Роль цього творчого об’єднання у справі створення та розповсюдження оркестрових кобз на сьогодні важко переоцінити. Тут виготовлялися кобзи за конструкціями засновника майстерень Василя Зуляка, Миколи Прокопенка (Київ), Михайла Лисенка-Дністровського (Рівне) – про них усіх див.вище. Але найважливіше, що саме тут виробництво цих інструментів було хоч невелике, але серійне. Саме завдяки Мельнице-Подільським музичним майстерням ми досі зустрічаємо оркестрові кобзи, з яких легко стають чудові бандурки.
Сьогодні нам відомі лише кілька прізвищ майстрів цього творчого об’єднання, які безпосередньо займалися виготовленням оркестрових кобз. Це сам Василь Зуляк, Камінський і Яковишин. Будемо дуже вдячні за будь-яку додаткову інформацію про цих людей та їхніх колег!
Ідея відродження ладкової кобзи захопила і майстрів та інженерів Чернігівської фабрики: О.Шулявський, О.Кілочицький, М.Єщенко за участю О.Незовибатька (Київ) створили нову модель кобзи-баса; О.Шльончик і С.Золотар (Київ) – кобзи-альта, що мала 12 ладів, 3 струни і 13 приструнків.
[6]. Л.Ларіонова. Історія однієї колекції (музей Чернігівської фабрики музичних інструментів) // Скарбниця української культури: Зб.наук.пр. – Чернігів, 2005. – Вип.5. – С.95.
Наслідуваннями “мамаївських” інструментів – але лише за формою – є також сучасні кобзи львівської фабрики “Трембіта”. Вони орієнтовані на тих покупців, які хочуть мати гітару, але немовби “в українському стилі”. Ну, зрештою, чого ж – лишається тільки настроїти її по-українському… :)
На сайті “Трембіти” є три варіанти кобзи: 6-струнна, 12-струнна й 4-струнна басова. Перші дві звичного для гітаристів розміру, з мензурою 629 мм; а кобза-бас більша – її мензура становить аж 860 мм.
Ось так, наприклад, звучить львівська 6-струнна кобза:
Звучання львівської басової кобзи можна послухати тут:
Кілька мамаївських інструментів у різні роки було виготовлено майстрами Київського Кобзарського Цеху.
Серед них, зокрема, кобза Сашка Кота, зроблена ним під керівництвом Миколи Будника у 1998 році; вересаївська кобза Івана Кушніра – теж “мамаївської” форми, з довгою ручкою, 1990-і роки; кобза Юрія Фединського, 2000-і роки; бандурка Олексія Кабанова – 2010; дві бандурки Назара Божинського – 2011 та 2012; бандурка Євгена Макоцьоби – 2013; бандурка Андрія Паславського – 2013.
Цікаві відео знайшлися в YouTube на сторінці користувача LeszekCzarny. Це спроба реконструкції української кобзи 17-го століття за “мамаївською” іконографією:
І друга подібна його кобза:
Кілька ладкових кобз останніми роками виготовив киянин Вадим Вікснін. Його 6-струнні варіанти орієнтовані на гітарний або “вересаївський” стрій. Є також чотириструнні кобза-альт і кобза-бас.
Вигляд двох інструментів В.Віксніна – басового й 6-струнного – і трошки їх звучання є на YouTube: Відео 1, Відео 2.
Тут призбируємо зображення інструментів з різних джерел, для яких невідомі майстер, місце й час виготовлення. Будемо дуже вдячні за будь-які відомості про ці зразки!!
- ВІА “Кобза”, інструмент №1 – акомпануюча(?) кобза:
<
- ВІА “Кобза”, інструмент №2 – шестиструнна акомпануюча кобза:
- ВІА “Кобза”, інструмент №3 – шестиструнна акомпануюча кобза:
- ВІА “Кобза”, інструмент №4 – шестиструнна акомпануюча кобза:
- Фолк-ансамбль “Медобори”, м.Тернопіль, інструмент №5 – акомпануюча(?) кобза у центрі фото на задньому плані:
- Приватне оголошення, м.Київ, інструмент №6 – чотириструнна оркестрова електроакустична кобза:
Розміри та основні відомості про деякі ладкові кобзи є тут:
Добірка відео на YouTube:
Добірка відео на YouTube:
[1]. Ігор Лапінський. Основи роботи з аматорськими народно-інструментальними колективами. – tur.kosiv.info – PDF.
[2]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.І. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – 122 с., іл. – PDF.
[3]. Тетяна Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. – Ч.ІІ. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – 73 с., іл. – PDF.
[4]. Михайло Лисенко-Дністровський. Українська кобза // Журн. “Жовтень”. – Київ, 1980. – №12 – С.114-116. – PDF.
[5]. Богдан Жолдак. Музичні війни, або Талан Віктора Гуцала. – Київ: Криниця, 2004. – 416 с., іл. – PDF.
[6]. Л.Ларіонова. Історія однієї колекції (музей Чернігівської фабрики музичних інструментів) // Скарбниця української культури: Зб.наук.пр. – Чернігів, 2005. – Вип.5. – С.92-99. – Бібліогр.: 27 назв. – укр. – PDF.
[7]. Л.Шорошева. Українська кобза в сучасній академічній музиці // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Науковий журнал. – Київ, 2009. – Вип.2. – С.85-90. – PDF.
