Бандурка з триструнної домри-альта

Днями вдалося надбати те, чого давно бракувало, – триструнну домру-альт фабричного виробу, – і нарешті оцінити бандуркові можливості оркестрових інструментів альтового розміру.

Це досить рідкісний в наших широтах інструмент. За віднайдення його і дбайливе збереження дякуємо п.Олександрові Грищенку з Апостолового!

Отже, що це таке – триструнна домра-альт, і чого від неї можна чекати, якщо хотіти собі таку бандурку?

Одразу впадає в око, що цей інструмент НЕМАЛЕНЬКИЙ. Власне, за мензурою він співмірний з чотириструнною домрою-тенором та оркестровою кобзою-тенором – докладніше див.таблиці та світлину.

Тим не менше, його розміри для бандуркових акордів, та ще в триструнному варіанті, надаються зовсім непогано.

Розміри:
•  загальна довжина = 77,5 см;
•  ширина корпусу = 30,5 см;
•  товщина корпусу (без струн) = 13 см;
•  мензура = 50,7 см.

Виглядає інструмент переконливо: гітарна довжина струни, широкі лади, міцний клепаний корпус – все вказує на гарні перспективи для побутової музики. Навіть шкода, що в Україні ці домри трапляються нечасто – бо ж офіційно вони вживаються тільки в російських оркестрах народних інструментів. А неофіційно – от, наприклад, у нас! :))

Всередині, якщо присвітити, видно дві бірки:

Загалом інструмент зберігся непогано. Можна припустити, що тривалий час висів чи лежав без діла: на верхняку видно виразний слід від кобилочки, яка багато років простояла не там, де треба. При такому її положенні мензура була дуже неправильною, а отже й грати було б неможливо.

Струни одразу можна замінити на хороші гітарні нейлонові – три тонші – і строїти їх класично, в соль мажорі.

Конкретно цей інструмент на початку мав дві вади – обидві досить поширені. Перша: чопики підструнника – а отже й струни – були зміщені ліворуч від осі грифа, тому найтовща струна при притисканні зісковзувала з нього. Такий недолік у побутовому інструменті усувається швидко й просто – на верхняку робляться маленькі зарізи для струн, щоб вони “переламувалися” вже в належному місці – див. фото.

Друга вада – завелика висота струн над грифом – після заміни їх на нейлонові стала менш відчутною. Проте можна було б і погратися висотою кобилочки – підставляючи спершу для проби якусь тріску і поступово зрізаючи її, знайти мінімальну висоту струн, при якій ніде не бряжчатимуть лади.

Звучання перестроєного інструмента приємне й глибоке. Приклад – Бандурковий вальс (mp3):

До речі, при бажанні на такій бандурці можна спробувати побавитися давнім бандурковим строєм – тоді ставимо гітарні струни першу, третю й четверту, і це буде бандурковий соль мажор без другої струни.