Кілька місяців тому трапилася в І-неті інформація про укулельки з полікарбонату. А поруч – несподівано добрі відгуки… І, хоч я в усьому ціную природність та екологічність, захотілося спробувати, з чим його їдять.
Знавці розповідають, що в Канаді вже давно експериментували з академічними бандурами, у яких робили верхняк дерев’яний, а спідняк полікарбонатний. Нібито виходять недорогі, та й звучать непогано. Але мені чути-бачити не доводилося. Отже, знаходжу магазин, у якому є укулеле Korala PUC-20, і йду на розглядини.
Як тільки інструмент потрапив у руки – піти без нього вже не стало сили! :) А чому – зараз розкажу.
…Одразу приємно відчувається в руках концертний розмір інструмента – якраз “золота середина” для дорослих рук, щоб ставити бандуркові акорди. Втім, дитині теж буде досить зручно.
Перестроювання укулеле на звичайний стрій бандурки для нас уже добре відоме: замість четвертої тонкої струни ставимо четверту нейлонову гітарну. На цьому можна й зупинитися; хоч, якщо бути прискіпливим, можна поміняти першу струну на щойно звільнену укулельну четверту – вона трохи товща. У мене знайшлися червоні струни Aquila Red Series Banjo Uke – з ними бандурка, безперечно, ще покращала. Строїмо інструмент у ля мажор.
Розміри:
• загальна довжина = 60,5 см;
• ширина корпусу = 19,3 см;
• товщина корпусу (без струн) = 7,2 см;
• мензура = 38 см.
Такі укулеле продаються різних кольорів – і виглядають вони справді “пластиково”, навіть дещо по-дитячому. Це стосується всіх, окрім хіба чорного. Але перші ж видобуті звуки дивують глибиною і приємним м’яким тембром.
Так, цей звук не “дерев’яний” – але він справляє дивне враження, безумовно позитивне. Він якийсь… заспокійливий.
Ой під вишнею, під черешнею (mp3):
Як з’ясувалося згодом, помірна тиха гра на цьому інструменті вночі не заважає спати родичам і сусідам – це неймовірно! Тварини – коти й собаки – охоче сидять побіля самих струн, навіть якщо грати голосно; при дерев’яних інструментах частіше втікають. Але найцікавіше було випробування сприйняттям хронічно знервованої людини – я маю колегу, у якого буквально алергія на звучання всіх без винятку струнних інструментів. А на цій бандурці мені дозволено грати в його присутності скільки завгодно! ))
Дуже гарний густий звук стає від пластикового медіатора. Я беру для нейлонових струн товстий, 1,5-3 мм, ось як тут – Ой гай, мати, гай (mp3):
І ще одна цікава особливість звучання помітна, якщо грати боєм. При ударі нігтями по струнах з’являється призвук, трохи схожий на перкусійну щітку; в дерев’яних інструментах цього нема. Приклад – Од Києва до Лубен (mp3):
Ще що впадає в око – витривалість конструкції. Адже дерев’яні інструменти чутливі до перепадів вологості й температури, легко б’ються – про все це, маючи таку бандурку, можна забути. Вона невибаглива, і в легкій торбі за плечима зовсім не відчувається: можна навіть сісти на неї ненароком – причому без жодних для неї наслідків! )))
Зручно мати на інструменті ремінець – тут він встановлюється дуже просто. Спеціальну детальку, схожу на маленьку котушку, нанизану на саморіз (англійською вона зветься strap pin) можна купити в музичному магазині. Спочатку нетовстим шилом прокручуємо дірочку в боковинці бандурки знизу; потім туди добре заходить саморіз із шкірзамною прокладкою та “котушкою”. На неї вже чіпляємо, що сподобається…
Накладка на грифі – теж лита, причому разом із ладами. Ніщо не стирчить і не бряжчить. При потребі можна трошки підняти чи опустити струни над грифом – біла кобилочка легко виймається з підструнника. Під неї можна підкласти відрізок басової струни чи якусь тріску – або навпаки, підрізати кобилочку знизу чи замінити іншою. Тому на цій бандурці грати легко – навіть для малої дитини; мозолів на лівій руці просто не буває.
Було приємно знайти тут легкий доступ до ладів після 12-го – а разом їх 18! – і якісне звучання струн у цьому регістрі.
Ну і, зрештою, ціна – очевидно, собівартість такого литого інструмента набагато нижча, аніж дерев’яного, тому й продають його зазвичай за ціною близько 30 доларів, залежно від магазину. Безперечно, співвідношення ціна/якість тут значно краще, ніж у дерев’яних аналогів.
До речі, існують ще подібні моделі – Korala PUC-30; на фото нижче їх можна роздивитися. Вони трохи дорожчі, бо мають принти на верхній деці. Більше ніякої різниці з Korala PUC-20 немає. За кордоном абсолютно аналогічні інструменти продаються також під брендом Vorson ABS Ukuleles: ціна співмірна, основні кольори збігаються, а принти, як на мене, більш вдалі. Відгуки про них також дуже добрі.
Отже, якщо говорити про аргументи “за” і “проти” такої бандурки, все разом виглядає так.
Плюси:
- приємне звучання;
- стійкість до атмосферних змін і механічних ушкоджень;
- невелика вага;
- низьке розташування струн – легко грати;
- аж 18 ладів з легким доступом до всіх;
- бюджетна ціна при справді добрій якості.
Мінуси:
- “пластиковий”, “несерйозний” вигляд;
- незвичний, не-дерев’яний тембр звуку.
Висновок: якщо Ви академічний музикант і хочете професійного рівня звучання – це не Ваш інструмент. Але якщо Вам потрібна подорожня бандурка товариської вдачі, яку можна зручно взяти з собою в байдарковий чи гірський похід, а також дати побавитись дитині, то полікарбонатна версія – це чудово!
На сьогодні таких бандурок через мої руки пройшло вже вісім; бракованих не бачила. Вони дуже добрі для навчання. Користувачі задоволені, діти в захваті; зі мною зараз часто подорожує чорна…