Танцювальна мелодія Центральної України з різними варіантами пісенних слів. Більш відомим сьогодні є варіант “А до мене Яків приходив”, тому цей самий танець часом називають ще “Яковом”.
Павло Конопленко-Запорожець грає танець “Чумак” на восьмиструнній кобзі торбанового (бандуркового) строю. Відцифрований запис з платівки “The Kobza” 1961 року (PDF, mp3):
Київська обл., Обухівський р-н, с.Великі Дмитровичі. Записав Леопольд Ященко в Гомоні від Глушко Віри Михайлівни (першоджерело). Бандурка з гітари 3/4 Floda BC-343N – класичний стрій (GDGBD).
Танцювала чумакова жінка
Од середи аж до понеділка.
Чумакова жінка гуляє,
Бо чумака вдома немає.
Ой як мені не пить, не гуляти,
Як у мене чоловік як мати –
Він мене не б’є і не лає,
Він мене гулять посилає.
Гуляй, гуляй, жіночко-пташко,
Та не роби ділечка важко,
Бо як будеш важко робити,
То не будуть хлопці любити!
Гуляй, гуляй, моя чорноброва,
Поки моя голівка здорова,
А як моя голівка звихнеться,
Тоді твоє гуляння минеться.
А вже чумак дочумакувався,
Штани драні, очкур перервався.
Серце чумаче, голубче,
Чом ти не робиш як лучче?
Ой візьму я хворостину з тину,
Та й вижену свою корівчину:
Гей, гей, корово, до вовка,
Буде моя спокійна головка.
Здоровенькі, діточки, із постом −
З’їли вовки корову із хвостом!
Ой як мені не пить, не гуляти,
Як у мене чоловік як мати!
Джерело: homin.etnoua.info.
* * *
Варіант тексту від Крепець Устими Андріївни 1932 р.н., Рівненська обл., Рокитненський р-н, с.Залав’я. Записала Катерина Міщенко 09.10.2017 р. Танець тут має назву “Чумак”.
Чумакова жінка гуляє,
А чумака вдома немає.
Чумакова жінка все плаче:
Ой вернись додому, чумаче!
Щоб я собі таку жіночку мав,
То б я її цілував-милував,
То б я її цілував-милував,
А до печі куховарочку б найняв.
Я чумака вірно любила,
Чумакові люльку купила,
Я чумака вірно кохала,
Чумакові люльку придбала.
* * *
Хрестоматійний варіант тексту на цю мелодію: згідно з ним танець має ще одну назву − “Яків”. Так, зокрема, є у запису Олександра Васяновича, Житомирська обл., Коростенський р-н, с.Мелені.
А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив,
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
Іди, іди, Якове, з хати,
Бо на печі батько та мати,
На припічку братові діти,
Ніде тебе, Якове, діти!
Не пішов же Яків додому,
А зарився в хижку в солому,
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
Наробили галасу діти,
Що не можна в хаті сидіти −
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
