Павло КОНОПЛЕНКО-ЗАПОРОЖЕЦЬ

Павло Конопленко [1890–26.06.1982]
Український письменник, музикант, виконавець на кобзі, зробленій за старовинним зразком: 8 струн і 2-4 приструнки. Автор трьох книг про свій інструмент.

Народився 1890 р. на Херсонщині. З дитинства вчився грати на гітарі й на скрипці. Музиці навчався в Одесі, вчителем скрипки був професор Йозеф Карбулька (PDF), вчителем гітари – італійський музикант Спетсі. У 1902 році отримав 150-річну кобзу від Данила Потапенка і навчився грати на ній – докладніше про це див.: Павло Конопленко-Запорожець і його кобза. Згодом навчався на юридичному факультеті Київського університету Святого Володимира. Грав на різних музичних інструментах; 1910 року отримав золоту медаль музичного фестивалю в Одесі.

Служив у царській армії Денікіна. Під час визвольних змагань 1917-21 років приєднався до Січових Стрільців, пройшов шлях від старшини до полковника Армії УНР. Є відомості про його діяльність у лавах повстанців – насамперед, у книзі спогадів отамана Орла – Якова Гальчевського-Войнаровського “Проти Червоних окупантів” (Краків, 1941 – PDF). Змінивши у прізвищі одну літеру, підполковник Павло Коноплянко (Помста-Лютий) став начальником штабу Подільської Повстанської Групи отамана Орла. Після поразки разом з українськими військами відступив до Польщі, перебував у таборі для інтернованих (Каліш).

Під час Другої Світової війни концертував країнами Європи, згодом емігрував до Канади, мешкав у Гаффорді (провінція Саскачеван), потім переїхав до Вінніпеґа. Виступав і пропагував кобзарське мистецтво. 1961 року записав платівку “The Kobza” (PDF), до якої увійшло 12 творів з репертуару. Оскільки першу, давню кобзу було втрачено у часи воєнних лихоліть, Павло Конопленко мав інші інструменти подібної конструкції, зроблені на замовлення професійними майстрами у Канаді й США. На світлинах їх бачимо мінімум три:

Протягом життя написав і опублікував три книги – всі про кобзу, її історію та музичний ужиток:

  • Конопленко П. Кобза – найстаріший інструмент українського народу. – Одеса, 1911.
  • Конопленко-Запорожець П. Кобза і Бандура. – Вінніпеґ, 1963. – 168 с., іл.
  • Конопленко-Запорожець П. Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи – Вінніпеґ, 1970.

Помер Павло Конопленко-Запорожець 26 червня 1982 р. у м.Вінніпеґ (Канада).

Джерела:

  1. en.wikipedia.org
  2. esu.com.uaPDF.
  3. Яків Гальчевський-Войнаровський. Проти Червоних окупантів. – Ч.1,2. – Краків: Українське видавництво, 1941. – PDF.
  4. Віолетта Дутчак. Піонер кобзарського мистецтва в Канаді (Кобзарська творчість Павла Конопленка-Запорожця) // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. – Івано-Франківськ, 2003. – Вип. 5. – 196 с. – С.99-107. – PDF.
  5. Улас Самчук. Живі струни. – Детройт, 1976. – 467 с., іл. – С.79. – PDF (уривок з книги).
  6. Щукин В.В. Карбулька /Karbulka/ Иосиф Иосифович /Йозеф Йозефович/ (23 июля 1866 г., Прага — 14 февраля 1920 г., Николаев). – history.mk.ua – PDF.

На сайті:

3 листопада 2017   (оновлено 05.11.2017)   //   Категорії: