АВТОРИ: Катерина Міщенко

•  Про інструмент – восьмиструнну кобзу бандуркового/торбанового строю
•  Аудіозаписи
•  Висновки
•  Джерела
 

Серед багатьох відомих виконавців з української діаспори 20-го століття привертає увагу Павло КОНОПЛЕНКО-ЗАПОРОЖЕЦЬ [1890–1982]. Називаючи себе кобзарем на тій підставі, що грав саме на кобзі, він видав три книги про свій інструмент і власний творчий шлях: “Кобза – найстаріший інструмент українського народу” (Одеса, 1911), “Кобза і Бандура” (Вінніпеґ, 1963) і “Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи” (Вінніпеґ, 1970).
 

Музична спадщина митця та опубліковані матеріали засвідчують, що його першим інструментом був одержаний у 1902 році традиційний народний варіант “мамаївської” кобзи, вік якого, можливо, налічував до 150 років. Наступні концертні зразки інструментів, успадкувавши давню форму і конструкцію, були підредаговані автором для академічного виконавства.

Кобза Конопленка-Запорожця мала 8 струн на грифі і 2, згодом 4 або 6 коротких приструнків. Cтрій її, як і стрій бандурки, мав багато спільного із сімома струнами торбана. Англомовні довідкові джерела – en.wikipedia.org та інші – означують стрій цієї кобзи як open G tuning і підкреслюють спорідненість його зі строєм “російської” гітари.

Continue reading “Павло Конопленко-Запорожець і його кобза” →

26 травня − 12 червня 2011 р. в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася виставка, присвячена пам’яті дослідника і збирача народних музичних інструментів Ігоря ШРАМКА – “Народні музичні інструменти зі збірки Національного музею народної архітектури та побуту України”.

Експозиція презентувала частину величезного доробку Ігоря Шрамка [1938 – 2010] − непересічного дослідника і збирача народних музичних інструментів. Його зусиллями було зібрано понад 600 унікальних експонатів, які разом складають цілісну картину українського музичного побуту ХХ століття. Виставку було відкрито до дня народження Ігоря Шрамка, 26 травня; вона діяла до 12 червня − до завершення фестивалю “Кобзарська Трійця”.

Пропонуємо Вашій увазі огляд експозиції та коментарі.   Докладніше »

З 7 до 30 червня 2014 року в Музеї Івана Гончара діяла виставка “ТРОЇСТА МУЗИКА” – народні музичні інструменти з фондових збірок Національного музею народної архітектури та побуту України і Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”. Пропонуємо вашій увазі її віртуальну версію.

Виставка “ТРОЇСТА МУЗИКА” ілюструє основи громадської музичної культури українців. Троїста музика у традиційному складі була поширена по всій території України – маючи, проте, свої регіональні відмінності у кожному краю.

Маємо ще одну нагоду згадати добрим словом знаного збирача й дослідника народних музичних інструментів п.Ігоря ШРАМКА [1938−2010], який зібрав переважну більшість експонатів виставки, що належать НМНАП України. Своє почесне місце в експозиції посіла також його видатна знахідка – давні ручні баси з Закарпатської Гуцульщини – з якої й почалися його пошуки строю бандурки – мамаївського інструмента…

Докладніше »

Виставка під назвою “Життя мамаївської кобзи” триває у Музеї Івана Гончара за програмою “Кобзарської Трійці – 2015”, з 30 травня до 20 серпня 2015 року.

Її експозиція відповідає на питання, куди подівся інструмент Козака Мамая – аналог сучасної гітари, і чому його місце в українській музичній традиції тривалий час залишалося вільним.

Один з розділів нашого сайту фактично є віртуальною екскурсією по виставці: З історії бандурки – мамаївської кобзи в Україні »

---

Експозицію виставки можна оглянути у флеш-панорамах – для їх перегляду слід встановити безкоштовний Adobe Flash Player.

Continue reading “Виставка “Життя мамаївської кобзи”” →

•  Вступ
•  На чому грав козак Мамай?
•  Побутові музичні інструменти в Україні 18-20 століть
•  Один стрій для чотирьох інструментів!
•  І у сусідів так буває…
•  Мамаївський інструмент досі з нами!
•  Бандурка і традиційне кобзарство
•  Наслідування мамаївських інструментів у 1960-70-х роках
•  Бандурки Кобзарського цеху: з 1998 року досьогодні
•  Висновки
•  Корисна інформація
 

Багатьох наших сучасників цікавить питання: куди подівся музичний інструмент Козака Мамая – аналог сучасної гітари, і чому його місце в українській музичній традиції тривалий час залишається вільним?

Справді, багата музична культура українців просто не могла бути позбавлена універсального побутового інструмента, розміри якого дозволяли б мати повноцінний бас і давати гарний супровід. Це був інструмент і до співу, і до танцю. Згадаймо Мамаєве: “Гей, бандуро моя золотая! Коли б до тебе дівчина молодая – скакала б, плясала б аж до лиха, що не один чумак одцурався б солі міха!..”

Звівши докупи історичні джерела, фольклорні записи початку 20-го століття й переконливу наукову гіпотезу 1970-х років, ми одержали цілісний, послідовний результат, який проілюстрували друкованими матеріалами, експонатами Національного музею народної архітектури та побуту України та окремими живими інструментами, позиченими у власників.

Continue reading “З історії бандурки – мамаївської кобзи в Україні” →

•  Відмінність між кобзою і бандурою
•  Які інструменти сьогодні називають кобзами
•  Торбан
•  Види бандур
•  Гусла
•  Колісна ліра
•  Висновки

Сьогодні поговоримо про місце “мамаївської” кобзи – бандурки – балабайки серед споріднених з нею музичних інструментів. І насамперед означимо відмінності між кобзою й бандурою, які сформувалися як цілком різні явища – за походженням, строєм і способом гри.

Відмінність між кобзою і бандурою

Кобза має серед своїх родичiв лютню, гiтару та iншi струннi щипковi iнструменти, на грифi яких струни ПРИТИСКАЮТЬСЯ. Тому кобзу можна легко відрізнити за наявністю накладки на грифі − з ладами чи без ладів.

Continue reading “Бандурка, її “родичі” й “сусіди” – кобза, торбан, бандура, гусла, ліра” →

Виставка під такою назвою відбулася в травні 2010 року під час проведення Фестивалю української епічної традиції “КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ – 2010″ у Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”.

На виставці були представлені репродукції народного живопису та інструментів з нього в приблизно-реальних розмірах – а поруч живі інструменти майстрів Київського Кобзарського Цеху, зроблені за традиційними зразками. Ілюстративну основу виставки виготовили Михайло МАТІЙЧУК та Іван КУШНІР.

Віртуальну публікацію ми доповнили позавиставковими матеріалами, зокрема світлинами кобз, реконструйованих і виготовлених у 1960-70-і роки майстрами Миколою Прокопенком, Василем Зуляком та Іваном Скляром (збірка Національного музею народної архітектури та побуту України).   Докладніше »
 

На цьому фото – музичний інструмент бійців АТО зі сторінки Міністерства оборони України в FB: “Є люди, які шукають відмовки, а є люди, які завжди знаходять можливості. Надихаючий приклад: гітара одного з бійців 24-ї окремої механізованої бригади з передової”.

Можливо, це бас-гітара – бо має чотири струни, – чи, може, це й не вона… Але цей інструмент однак є переконливим свідченням, що і в найтяжчі часи музика є нагальною потребою людини!

Напевне, знайдеться немало людей, які люблять музику й спів, але самі не грають і не співають. Відкладають це “на наступне життя”.

Їх ніби можна й зрозуміти: немає вміння, часу, музичної освіти, в країні війна, “все дістало” і так далі. Підстав може бути багато, а причина одна…

Continue reading “Під лежачий камінь вода не тече, або Дещо про музику для себе” →

Днями випадково знайшлося на uastamp.com ось таке повідомлення: 25.07.2014 вводяться в обіг поштові марки №1374-1377 “Козак Мамай”, “Кобза”, блоки №124-125 в буклеті №14 “EUROPA”.

Ресурс poshta.kiev.ua додав ще кілька картинок: марки і буклет. Згодом на eBay.com знайшлися фрагменти кращої якості.

Автором цієї серії є художник Віталій Мітченко. І виявилося, що всі музичні інструменти з марок “живуть” на нашому сайті – і на Студії “МИ”. Отже, можемо легко документувати використані зображення…

Continue reading “Поштова новина 2014 року! :)” →

На наш погляд, найкраща конфігурація бандурки – це 4 або 5 струн у строях ля мажор або соль мажор. Вона досить компактна, щоб стати подорожнім інструментом, і при цьому звучить практично в гітарному діапазоні.

З нуля краще починати на чотириструнній – тут можна буде вільніше діяти правою рукою. П’ятиструнний варіант має приємний бас, але потребує більшої точності, щоб не зачіпати його у тих акордах, де він зайвий.

Заради справедливості варто сказати також, що кругла форма і невеличкі розміри корпуса з практичного погляду кращі – такий інструмент мобільніший і дає вільний доступ до ладів після 12-го, якщо вони є. Недаремно на зображеннях козака Мамая переважають саме такі інструменти… Прикладом чогось подібного сьогодні, зокрема, є бандурки-банджо.

…Але, як то кажуть, на колір і смак товариш не всяк. Може, Вам сподобається щось інше! :)

Continue reading “БАНДУРКА: з якого інструмента почати?” →